Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 року Справа № 910/18862/16 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівБакуліної С.В., Данилової М.В.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"на постанову від 29.11.2016 Київського апеляційного господарського суду у справі№910/18862/16 господарського суду міста Києваза заявоюПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"до боржникаТовариства з обмеженою відповідальністю "Промфінанс груп"провжиття запобіжних заходів

За участю представників сторін:

Від позивача - Слюсар С.В. (дов. від 08.12.16)

Від відповідача - не з'явились

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ "Укргазвидобування" звернулось до господарського суду міста Києва з заявою про вжиття запобіжних заходів, в якій заявник просив накласти арешт на кошти ТОВ "Промфінанс Груп" в розмірі 14 850 999,60грн:

на рахунку №260007449001 відкритому ТОВ "Промфінанс Груп" в ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень";

на інших рахунках, відкритих ТОВ "Промфінанс Груп" у ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень";

на рахунках, відкритих ТОВ "Промфінанс Груп" у Філії "Київсіті" ПАТ комерційний банк "Приватбанк";

на рахунках відкритих ТОВ "Промфінанс Груп" у будь-якому банку на території України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.10.2016 у задоволенні заяви ПАТ "Укргазвидобування" про вжиття запобіжних заходів шляхом накладення арешту на грошові кошти в розмірі 14 850 999,60 грн., які належать ТОВ "Промфінанс Груп", що обліковуються на рахунках у ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень" та Філії "Київсіті", ПАТ комерційний банк "Приватбанк", відмовлено.

Ухвалу мотивовано тим, що у відповідності до 43-2 ГПК України перелік видів запобіжних заходів є вичерпним. Зазначеною статтею не передбачено накладання арешту на кошти боржника.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 у складі: Руденко М.А., Пономаренка Є.Ю., Дідиченко М.А. визнано неправомірними підстави, викладені в ухвалі господарського суду першої інстанції, ухвала залишена без змін з інших мотивів, а саме недоведеності обставин, якими заявник обгрунтовував свою заяву про вжиття запобіжних заходів.

ПАТ "Укргазвидобування" у касаційній скарзі просить судові акти попередніх судових інстанцій скасувати, заяву про вжиття запобіжних заходів задовольнити . Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, положень ГПК України, а також тим, що судами не було взято до уваги, що існує реальна загроза порушення прав заявника у вигляді неможливості повернення коштів в сумі 14 850 999,60 грн., які безпідставно отримані ТОВ "Промфінанс Груп".

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 43-1 ГПК України особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття запобіжних заходів до подання позову.

Згідно зі ст. 43-2 ГПК України, запобіжні заходи включають:

1) витребування доказів;

2) огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав;

3) накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб.

Таким чином, запобіжні заходи забезпечують вимогу, яка ще не оформлена у вигляді позову, та надають додаткову гарантію збереження доказів чи запобігання порушення права.

Вирішуючи питання про необхідність вжиття запобіжних заходів, господарський суд повинен встановити підстави вжиття запобіжних заходів, а саме: обставини, які викликають у заявника побоювання, що подача потрібних для нього доказів стане згодом неможливою чи утрудненою; обставини, які підтверджують порушення прав заявника, або його уявлення про загрозу порушення цих прав та реальність такої загрози. При цьому заінтересована особа повинна довести необхідність терміновості вжиття запобіжних заходів, тобто необхідність вирішення цього питання до пред'явлення позову.

Заявник має подати докази, достатні для впевненості в тому, що його право порушується або невідворотно буде порушено.

Вказуючи на обставини, якими обґрунтовується необхідність вжиття запобіжних заходів, заявник повинен зазначити підстави вжиття запобіжних заходів, тобто обставини, які підтверджують порушення прав заявника або його уявлення про загрозу порушення цих прав і реальність такої загрози.

Статтею 43-3 ГПК України передбачено, що запобіжні заходи вживаються до моменту звернення до суду з позовною заявою з метою попередження та збереження доказів правопорушення, а після подання відповідної заяви вжиті запобіжні заходи не припиняються, а діють вже як заходи забезпечення позову.

За своєю правовою природою, запобіжні заходи - це заходи, спрямовані на збереження відповідних доказів та на запобігання правопорушенню з метою якнайшвидшого реагування на протиправні дії, а заходи до забезпечення позову за своїм змістом застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду. Тобто, заходи, що вживаються судом як запобіжні мають бути спрямованими також на забезпечення позову, який буде поданий до суду з метою захисту порушених прав та інтересів заявника.

У вирішенні питання про вжиття запобіжних заходів господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх застосування з урахуванням, зокрема імовірності настання обставин, зазначених у статті 43-1 ГПК України.

Відповідно до п. 9 інформаційного листа "Про деякі питання практики вжиття запобіжних заходів" від 20.04.2007 р. N 01-8/251 у вирішенні питання про вжиття запобіжних заходів господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх застосування з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника; наявності зв'язку між конкретним видом запобіжних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, яку заявник повинен подати у строк, встановлений частиною третьою статті 43 3 ГПК України; імовірності настання обставин, зазначених у ст. 43-1 ГПК України; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Відповідно до вимог ГПК України підставами вжиття запобіжних заходів є обставини, які дозволяють заінтересованій особі стверджувати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення. При цьому заінтересована особа повинна довести необхідність терміновості вжиття запобіжних заходів, тобто необхідність вирішення цього питання до пред'явлення позову.

У своїй заяві скаржник зазначав, що кошти в розмірі 14 850 999,60 грн. безпідставно отримані ТОВ "Промфінанс Груп", оскільки відповідач мав заборгованість перед заявником в сумі 14 850 999,60 грн., відповідно до вимоги ПАТ "Укргазвидобування" від 28.09.2015 № 8-09-5802 про повернення здійсненої товариством попередньої оплати як наслідок розірвання договору № УГВ11174\08-15 від 17.06.2015 року. Вказав також, що звернувся з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 20.10.2016 № 2\1-09-6377, в якій повідомив відповідача про припинення грошових зобов'язань перед ним частково на суму 14 850 999,60 грн. на підставі договору поставки, укладеного між сторонами від 19.06.2015 року № 343\6.

Заяву про вжиття запобіжних заходів мотивовано тим, що існує реальна загроза порушення прав заявника у вигляді неможливості повернення коштів в сумі 14 850 999,60 грн., які безпідставно отримані ТОВ "Промфінанс Груп".

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що заявником не було надано суду допустимих доказів стосовно того, що на час звернення до суду у скаржника наявні обставини, на які він посилається, а саме можливості втрати майна (коштів в розмірі 14 580 999,60 грн.). Підставами в розумінні ст. 43-1 ГПК України, оскільки не доводять наявність фактичних обставин, які б обґрунтовували необхідність вжиття запобіжних заходів. Саме лише суб'єктивне уявлення заявника про те, що невжиття запобіжних заходів може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких запобіжних заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття запобіжних заходів не може бути підставою для винесення ухвали про накладення запобіжних заходів.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду апеляційної інстанції, а містять виклад обставин майбутньої позовної заяви із суб'єктивними судженнями щодо наявності реальної загрози неможливості повернення коштів.

З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишити без задоволення.

Постанову від 29.11.2016 Київського апеляційного господарського суду у справі №910/18862/16 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді С. Бакуліна

М. Данилова